Неофіційне працевлаштування означає обмежені права на пенсію, позбавлення соціальних гарантій та можливості захистити свої трудові права у разі конфлікту з роботодавцем

Виплата офіційної заробітної плати на сьогодні залишається досить актуальним питанням. Адже наймані працівників іноді свідомо погоджуються на пропозицію роботодавців не укладати трудові відносини та отримувати неофіційну, вищу за мінімальну зарплату. Втім, не маючи офіційного працевлаштування, найманим працівникам досить складно буде відстоювати свої трудові права, що призведе до втрати державних гарантій та соціальної захищеності.

Згідно  статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.           

Неофіційне працевлаштування — це нерегламентована державними актами діяльність громадян, яка виключена зі сфери офіційних соціально-трудових відносин, здійснюється без укладання письмового трудового договору, і така, від якої не сплачуються податки, збори і внески, особливо під час військового стану, та суттєво шкодить обороноздатності нашої країни.

Серед негативних наслідків «тіньової» зайнятості для неоформленого працівника, втрата права на гарантований розмір заробітної плати (у тому числі доплати, надбавки й заохочувальні виплати), права на основну та додаткову відпустки, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, оплату лікарняного, дотримання встановленої законодавством норми тривалості робочого часу, допомогу по безробіттю, гарантії на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві тощо. При цьому офіційно непрацевлаштований працівник втрачає трудовий стаж. Відтак, такі громадяни позбавлені соціального захисту при досягненні пенсійного віку.

Головне управління ДПС у Черкаській області наголошує, що використання незадекларованої праці – порушення не тільки трудового, а також податкового законодавства. 

Для реалізації своїх трудових прав та забезпечення належного рівня свого майбутнього працівники повинні вимагати від роботодавця легального оформлення трудових відносин.

Кожний найманий працівник обов’язково повинен бути належним чином оформлений на роботу відповідно до чинного законодавства, не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення податковому органу  про прийняття працівника на роботу.