Про ліцензування пального

До вашої уваги – актуальні питання у сфері ліцензування пального згідно вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Зауважимо, статтею 1 Закону №481 визначено, що:

місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

місце оптової торгівлі пальним – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

місце роздрібної торгівлі пальним – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Порядок ліцензування діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального встановлено статтею 15 Закону №481, якою передбачено, що ліцензії на відповідний вид діяльності видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі субʼєкта господарювання та/або за місцем розташування місць зберігання пального терміном на пʼять років. Ліцензія видається за заявою субʼєкта господарювання, до якої додаються документи передбачені статтею 15 Закону №481.

Водночас, відповідно до Податкового кодексу України, реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: 

до акцизного складу, до акцизного складу пересувного; 

для власного споживання чи промислової переробки; 

будь-яким іншим особам.

Акцизний склад це, серед іншого, – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а субʼєкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального інтим особам (п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Оскільки приміщення або територія мають бути обʼєктами права власності або користування з належним документальним підтвердженням, то їх слід розглядати як обʼєкти нерухомості: приміщення – будівля або частина внутрішнього обʼєму будівлі, обмежена будівельними елементами, а територія – одна (частина) або кілька земельних ділянок з розташованими на них обʼєктами.

Підпунктом 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу визначено, що один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може заресструвати один і більше акцизних складів.

Отже, субʼєкти господарювання не можуть отримати ліцензію на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального з місцем провадження діяльності на адресу, за якою наявна ліцензія на відповідний склад, оскільки це суперечить вимогам Кодексу.