За яких умов допускається відступлення права вимоги незалежно від фінансових зобов’язань: роз’яснення

Головне управління ДПС у Черкаській області, опубліковано 31 березня 2026 о 10:20 Розділ: Новини

Чи допускається відступлення права вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов’язань між резидентами, а також між резидентами та нерезидентами?

Відповідно до ст.ст. 512-516 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) у разі встановлення Національним банком України (далі – НБУ) граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує  їх надання.
Відповідно до п.п. 2 п. 9 розд. III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 (далі – Інструкція № 7), у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (включаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або від банку-гаранта (нерезидента) за гарантією, що надавалася на виконання зобов’язань зі сплати коштів за операцією з експорту товару, або від банку-гаранта (резидента) за гарантією, що надавалася на виконання зобов’язань зі сплати коштів за операцією з експорту товару, за умови попереднього отримання банком-гарантом (резидентом) коштів в іноземній валюті від банку-контргаранта (нерезидента) проти вимоги за такою контргарантією, або в порядку, визначеному в п. 16 прим. 2 розд. IV Інструкції № 7.
У випадку, коли згідно з укладеною угодою купівлі-продажу у зовнішньоекономічній сфері, резидентом експортовано продукцію на умовах відстрочки платежу, то така операція потрапляє в правове поле Закону № 2473.
При цьому у разі укладання договору про відступлення права вимоги між двома резидентами України, право кредитора переходить до іншого резидента, і в послідуючому валютна виручка надійде не власнику експортованої продукції, а іншій особі.
Разом з тим, відповідно до п.п. 6 п. 9 розд. III Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі заміни кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів – після зарахування на поточний рахунок резидента – нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом – первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов’язанні за операцією з експорту товарів.
Отже, допускається здійснення відступлення права вимоги між резидентами при здійсненні експортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Переведення боргу регулюється ст.ст. 520-524 ЦКУ, відповідно до яких боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов’язання, вступ до зобов’язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов’язання при зміні суб’єктного його складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.
У випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка (товар) надійде експортеру (імпортеру) продукції, але від іншого нерезидента. У такому випадку вимоги Закону № 2473 не будуть  порушені.
Крім того, у разі укладення договору переведення боргу між двома нерезидентами за кордоном, за умови відсутності іншої домовленості сторін у самому договорі, матеріальне право України не застосовується.
При цьому зазначаємо, що кожен конкретний випадок взаємовідносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і тих, про які йдеться мова, потребують аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту більш детально.