МПЗ для сільгоспугідь: правила обчислення та граничні межі згідно з Перехідними положеннями ПКУ

Головне управління ДПС у Черкаській області, опубліковано 09 березня 2026 о 09:48 Розділ: Новини

Відповідно до підпункту 14.1.1142 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) мінімальне податкове зобов'язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням;

МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у ст. 381 «Визначення МПЗ» Кодекс.

Згідно з пп.141.9.1 п. 141.9 ст. 141 та п. 2971.1 ст. 2971 Кодексу платники податку на прибуток та платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Водночас, згідно з пунктом 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу сума МПЗ, визначена відповідно до підпунктів 381.1.1, 381.1.2 статті 381 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень зі гектара.

Тобто, норми пункту 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не передбачають коригування суми МПЗ, визначеної відповідно до підпунктів 381. 1.1, 381.1.2 статті 381 Кодексу, на кількість місяців, протягом яких платник володів (користувався) земельною ділянкою та відповідно мінімальна сума МПЗ не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Міністерство фінансів України, як центральний орган виконавчої влади, який формує державну податкову політику, на запит ДПС висловило позицію, яка полягає в тому, що пунктом 381.4 статті 381 Кодексу встановлено, що у разі переходу права власності або права користування за земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого землекористувача протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої ділянки визначається:

для попереднього землекористувача - за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис);

для нового користувача - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку

та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

Отже, граничний розмір МПЗ, встановлений пункту 74 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, підлягає коригуванню на кількість місяців фактичного володіння/користування земельними ділянками, які враховуються при визначенні суми МПЗ відповідно до ст. 381 Кодексу.

Разом з тим, дія пункт 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік територій).

Форма податкової декларації платника єдиного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2025 № 57) та передбачає заповнення додатка «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» з урахуванням положень пункт 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Форма податкової декларації з податку на прибуток затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.04.2025 № 215) та передбачає заповнення Додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та Додатка МПЗ-З до додатка МПЗ (рядок 02 МПЗ-З) з урахуванням положень пункт 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Крім того, згідно з пунктом 67 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу установлено, що при визначенні мінімального податкового зобов'язання за 2025 рік та наступні роки, закінчуючи роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 1.1.1 і 38 1.1.2 статті 38 1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,057.

Джерело: Лист ДПС України від 2672/7/99-00-04-03-03-07 від 06.02.2026 року.