Згідно з висновками контролюючого органу, за результатами документальної перевірки встановлено ряд обставин, що свідчать про «дефектність» документів, виписаних для оформлення господарських операцій платника з задокументованими контрагентами-постачальниками соняшника та про нереальність цих операцій, а саме: недостатня кількість матеріально-технічних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, зокрема відсутність або недостатність угідь сільськогосподарського призначення, придатних для вирощування сільськогосподарських культур.
У зв’язку з цим, а також з врахуванням даних з Єдиного реєстру податкових накладних, неможливо встановити джерело походження товару.
Відсутність у перевізників, які вказані у товарно-транспортних накладних, наданих постачальником на підтвердження перевезення насіння соняшника, найманих працівників та транспортних засобів для здійснення транспортних перевезень, наведена в товарно-транспортних накладних інформація щодо здійснених перевезень, що не відповідає можливим і допустимим нормам витраченого часу водіями; відсутність сертифікатів якості (відповідності) та/або якісні посвідчення безпосередньо від виробника насіння соняшника та дефекти в окремих первинних документах, виписаних на оформлення господарських операцій та фігурування постачальника у кримінальному провадженні, все це в комплексі і стало основою для задоволення касаційної скарги контролюючого органу.
При розгляді справи №160/15514/20 всі факти взяті до уваги Верховним Судом, у результаті чого суб’єкту господарювання не вдалося скористатися неправомірно задекларованою сумою від’ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 4,5 млн гривень. Крім того, донараховано ПДВ в розмірі 13,9 млн грн, які в повному обсязі сплачено до бюджету.
