Валютний нагляд: коли розрахунки вважаються завершеними за рішенням суду

Головне управління ДПС у Черкаській області, опубліковано 10 серпня 2026 о 09:10 Розділ: Новини

На яку дату вважаються завершеними розрахунки для валютного нагляду, якщо оплата від нерезидента не надійшла, але є судове рішення на користь резидента, та чи поновлюється нарахування пені за порушення строків розрахунків після набрання таким судовим рішенням чинності до фактичного надходження коштів?

У Законі України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції» зі змінами (далі – Закон № 2473) визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлено відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

 Національний банк України (далі – НБУ) наділений правом встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша ст. 13 Закону № 2473).

У частині другій ст. 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Водночас у частині п’ятій ст. 13 Закону № 2473 визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі ст. 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відс. суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості.

Податкові органи наділено правом за результатами перевірки стягувати у встановленому в законі порядку з резидентів пеню, передбачену в частині п’ятій ст. 13 Закону № 2473 (частина восьма ст. 13 Закону № 2473).

Питання щодо можливості зупинення граничних строків, а також зупинення нарахування пені визначено у частині сьомій ст. 13 Закону № 2473, а саме: у разі прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором, строк, встановлений відповідно до ст. 13 Закону № 2473, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Надалі у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Тобто, підставою для зупинення відліку граничних строків розрахунків та за результатами проведеної податковими органами документальної перевірки незастосування відповідальності, передбаченої у частині п’ятій ст. 13 Закону № 2473, є документальне підтвердження прийняття до розгляду судом позовної заяви (ухвали про відкриття провадження у справі) та винесення (ухвалення) рішення суду про вирішення спору шляхом задоволення вимог резидента про стягнення з нерезидента відповідної суми заборгованості, яка була предметом розгляду у справі.

Отже, датою завершення проведення розрахунків за операціями з експорту товарів для цілей валютного нагляду вважається дата зарахування грошових коштів із-за кордону на рахунок резидента в уповноваженому банку України.

Після винесення (ухвалення) рішення суду про задоволення позову резидента про стягнення в повній сумі заборгованості, нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів не поновлюється з дати ухвали суду про відкриття провадження у справі до моменту фактичного надходження коштів на рахунок резидента в банку України.

При цьому остаточні висновки щодо наявності чи відсутності порушень граничних строків розрахунків, встановлених НБУ за операціями з експорту та імпорту товарів, можливо зробити лише під час проведення документальної перевірки та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій на підставі всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.