Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Наслідком виділу є перехід майна, прав та обов’язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника(ів).
Особливістю виділу порівняно з іншими видами реорганізації є те, що реорганізована юридична особа (правопопередник) продовжує своє існування як така – відбувається лише зміна складу її майна, прав та обов’язків: вона позбавляється частини прав та обов’язків, які переходять до правонаступника.
Відповідно до п.98.3. ст.98 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
Рішення про виділ приймають учасники (загальні збори учасників ТОВ, акціонерів АТ або відповідний орган управління). У рішенні визначається порядок, розподіл майна, прав та обов’язків, що переходять новій особі. Складається розподільчий баланс, який фіксує, яке майно, права та обов’язки залишаються за існуючою особою, а які переходять до нової. Розподільчий баланс затверджується органом, що прийняв рішення про виділ. Юридична особа, з якої здійснюється виділ, зобов’язана повідомити кредиторів. Кредитори мають право вимагати дострокового виконання зобов’язань або забезпечення їх належного виконання. Пакет документів подається до державного реєстратора (заява, рішення про виділ, розподільчий баланс, статут новоствореної особи тощо). Після внесення запису до ЄДР нова юридична особа набуває правоздатності, а існуюча продовжує діяльність.
Згідно з Податковим кодексом України, виділ прирівнюється до реорганізації платника податків. Державна податкова служба має право призначити документальну перевірку юридичної особи, з якої здійснюється виділ (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ). Метою перевірки є перевірка правильності: обліку активів та зобов’язань, які передаються; податкових зобов’язань, що виникають у процесі реорганізації; дотримання прав та інтересів бюджету тощо. Якщо за результатами перевірки виявлено порушення - складається акт і виноситься податкове повідомлення-рішення.
Отже, виділ - це найбільш гнучка форма реорганізації, яка дозволяє створити нову юридичну особу без припинення діяльності існуючої, проте потребує ретельного документального оформлення і може супроводжуватися податковою перевіркою.